На першому етапі через передачу повноважень та ресурсів на місця передбачалося створити сильні спроможні громади. Про хід реформи розповів депутат Харківської обласної ради від «Блоку Кернеса — Успішний Харків», президент Української асоціації районних та обласних рад Сергій Чернов.
— Пів року тому завершився процес об’єднання громад. Які проблеми виникли за час роботи новостворених ОТГ?
— Створення громад – це лише початок реформи. Наразі триває процес передачі майна від районних рад до ОТГ. Він має завершитися до 1 липня. Але законодавець не врахував, що всі громади різні за кількістю населення, територією, економічним потенціалом, забезпеченням кадрами. Виходить, що ОТГ з абсолютно різними можливостями одночасно набувають однакових повноважень і мають надавати однаковий перелік послуг людям. А це неможливо. Для запобігання негативним явищам потрібен перехідний період. Ним має стати весь 2021 рік. Ми сьогодні намагаємося донести центральній владі, що необхідно поступово, еволюційним шляхом розібратися в спроможності громад. Не можна допустити руйнування інфраструктури, що будувалася десятиріччями.
— Але все ж таки деякі заклади доводиться ліквідувати й оптимізувати…
— Так, під час проведення реформи децентралізації припущені грубі помилки, що поставили під загрозу існування закладів освіти, соціального захисту, охорони здоров’я, спорту, культури. Красивим словом «оптимізація» часто називають закриття деяких установ. У більшості випадків причина в неможливості їх подальшого фінансування. Звідси приклади, коли громади забирають майно і планують продати його. Деякі майно забрали, а не забрали юридичну особу. А без працівників будь-яке майно – це каміння. Тому реформу слід проводити поступово, постійно моніторити наявність і якість адмінпослуг, оперативно реагуючи на ситуацію. Ще є час виправити помилки.
— Чи багато громад уже сьогодні зарекомендували себе як неспроможні?
— Спроможність громад можна визначати, виходячи з їхньої можливості виконувати всі зобов’язання, покладені в основу децентралізації. Йдеться про забезпечення своїх мешканців якісними послугами у всіх галузях. За цим критерієм понад 30% новостворених громад у країні на сьогодні неспроможні, тому що під час передачі повноважень не були враховані їхні можливості.
Проблеми, які не можливо розв’язати за рахунок коштів бюджетів ОТГ, міг би взяти на себе субрегіональний (районний) рівень, особливо в сільській місцевості, але він так само позбавлений фінансових ресурсів. На жаль, у цьому питанні не врахували досвід сусідньої Польщі, яка емпіричним шляхом переконалася в необхідності існування субрегіонального рівня, наділеного можливостями і повноваженнями. Більшість можновладців, на жаль, цю проблему ігнорують.
— Які шляхи виходу з бюджетного колапсу, що виник у більшості районних рад?
— Сьогодні в Бюджетному кодексі не передбачені ресурси на виконання законних повноважень районних рад. Парадокс: конституційний орган є, а ресурсу на його роботу немає.
У Харківській області – 332 депутати райрад. Вони йшли на вибори, щоб змінити якість життя людей, але позбавлені можливості реалізувати свої повноваження. Бюджети більшості райрад мізерні.
Виходом із ситуації може стати внесення змін до Бюджетного кодексу, які передбачатимуть реальні джерела наповнення бюджетів районних рад. І треба розуміти, що укрупнені райони (у середньому з населенням понад 150 тис. осіб) – це великі адміністративно-територіальні одиниці. Керувати ними мають, як органи державної влади (РДА), так і місцевого самоврядування (райради). Це і безпека, і порядок, і надання послуг, властивих тільки районному рівню. Це і баланс виконавчої та представницької влади, і контроль за ухваленням та реалізацією рішень з боку депутатів.
— Що треба зробити для вдалого завершення реформи децентралізації?
— Щоб перейти до другого етапу децентралізації як мінімум слід створити виконавчі комітети на рівні районних та обласних рад і інститут префектів, наділений наглядовими функціями. Це необхідно закріпити в Конституції. Треба підготувати зміни до майже 400 законодавчих та нормативних документів, які, окрім базового закону, регулюють діяльність органів місцевого самоврядування. Конкретно зараз є можливість внести точкові зміни до чинного закону про місцеве самоврядування, щоб правові визначення відповідали сучасним реаліям. Тільки так ми зможемо завершити процес децентралізації.
А про те, чи досягнута мета реформи на місцях, можна буде говорити, спираючись на думку людей, споживачів послуг. Громада має опікуватися якістю життя населення, а не кількістю ухвалених рішень.