Олександра Максименко добровільно пішла на фронт 17-річною дівчиною. Служила на 3-му Українському, а потім на 2-му Українському фронті в прикордонних військах. Секретне відділення, в якому служила Олександра Іванівна, охороняло тили фронту. У 1945 році була демобілізована і разом з чоловіком-військовослужбовцем направлена за місцем його служби до м. Львів. У 1961 році переїхала до Харкова, де живе і до сьогодні.
Велику частину свого життя Олександра Іванівна присвятила службі в міліції, вийшла на пенсію у званні майора. Нагороджена Орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, а також різними ювілейними медалями на честь перемоги над Німеччиною.