Великдень для мене - одне з найважливіших свят. Його ми намагаємося проводити на батьківщині дружини - в Хмельницькій області. Для моєї родини відзначати Великдень - це, насамперед, дякувати Богу і славити його, радіти Воскресінню Христовому. Це свято, що наповнює душу вірою і надією.
Мені пощастило диригувати в багатьох храмах світу, в тому числі на Великдень і Різдво. У західних країнах це звичайна практика. Зокрема, на Великдень наш оркестр і хор нашої філармонії виступали в Іспанії, виконуючи великодні твори. Атмосфера в храмі - особлива. І люди в ній особливо чутливо сприймають класику.
На жаль, сучасні реалії, ситуація з пандемією зрушили рамки звичного спілкування, але не варто забувати, що суть великого християнського свята від цього не змінюється: Бог завжди з нами, де б ми не були: в церкві, будинку, на вулиці. Ми з ним спілкуємося наодинці через молитви, прохання, подяку. Тому незважаючи на те, що буде менше зовнішніх атрибутів свята, не варто забувати про внутрішній світ, світ душі.
Моя сім'я, враховуючи епідеміологічну ситуацію, навряд чи піде цього року до храму. Але святкувати вдома з усіма великодніми атрибутами, звичайно ж, будемо. Якщо буде можливість, запросимо додому батюшку для освячення куличів. Традиційно ми обмінюємося куличами та крашанками з друзями і родичами. Намагаємося і дітей привчати до традицій.