Вже три десятиріччя Україна вільна й незалежна. Люди, які є її однолітками, міцно стоять на ногах, вони визначили свої пріоритети, знають, чого хочуть. Комусь незалежна Україна відкрила безмежні можливості для навчання, особистісного росту й вдосконалення. Хтось особливо цінує в умовах сучасності гласність і свободу слова, а хтось - демократичні засади устрою. Я ж гостро відчуваю, як останніми роками посилилася самоідентифікація українців. У мові, у традиціях, у сприйнятті себе. Мої діти вже лише з підручників історії та документальних фільмів можуть дізнатися про те, якою була співдружність союзних держав до 1991-го. Та, напевно, все ж має народитися не одне покоління, щоб Україна ствердилася як самодостатня, фінансово спроможна держава. Зміна епох, управлінських механізмів та свідомості громадян стали для нашої країни черговим випробуванням. На зламі століть і навіть тисячоліть. Але, вважаю, це неймовірний шанс, якого чекали і за який боролися наші предки. Жити у власній країні.
Сподіваюся, Україна третього тисячоліття запам'ятається нащадкам по-справжньому вільною. Від зазіхань ззовні та від внутрішніх протиріч. Як країна успішних людей. Тридцять - тільки початок, новий відрізок великого шляху. Долаймо його гідно.