Про цю місцевість голові Харківської районної ради Володимиру Кацубі свого часу розповіла мешканка Куряжанки Анна Карпівна Сітченко. У лютому 1942 році тоді ще 15-річна Анна разом з однолітками стала свідком жахливої трагедії. Німецькі винищувачі збили літак СУ-2. Діти самотужки поховали двох загиблих, поклавши на могилу знайдені уламки літака. З того часу Анна Карпівна доглядала могилу полеглого екіпажу.
На згадку про героїв, що загинули холодного лютого 42-го, Володимир Кацуба, об’єднавши навколо себе колег та друзів започаткував добру й щиру традицію - допомагати впорядковувати місце поховання льотчиків. Він також підтримував Анну Карпівну.
У 2010 році завдяки досліднику історії, культурологу, краєзнавцю Андрію Парамонову вдалося встановити історичну правду й імена загиблих героїв. Ними виявились 27-річний пілот лейтенант Микола Дмитрович Ісаков і 23-річний штурман старший лейтенант Андрій Іларіонович Человський. Це були кадрові льотчики - досвідчений екіпаж зі складу 90-ї окремої розвідувальної авіаційної ескадрильї. До 2010 року офіційно значилося, що вони не повернулися з бойового вильоту.
На жаль, декілька років тому Анна Сітченко пішла з життя, але її історія живе, як і традиція з вшанування пам’яті полеглого екіпажу. Цей рік, як і попередні, не став винятком. Друзі й колеги Володимира Кацуби традиційно зустрілися на місці трагедії, щоб впорядкувати могилу та вкотре згадали цю зворушливу історію, яка має жити вічно на знак шани й поваги до загиблих та слугувати прикладом прояву високої моралі та людяності.
