Геннадій Адольфович - це насмперед людина - харизма - у погляді, в кожному слові, у вчинках.
Я пам'ятаю першу нашу зустріч, коли я працювала директором школи, ми відкривали стадіон, (школа була підшефною школою того заводу, на якому все життя пропрацював його батько). Ми зробили невеличкий сувенір - нагадування про це, і я пам'ятаю, як тепло він прийняв цей сувенір. У його погляді читалися любов і повага, які він відчував до своїх батьків. Такі ж почуття у нього були до Харкова і харків'ян. Тому кожен житель міста хотів з ним сфотографуватися, привітатися, поспілкуватися; тому кожна зустріч була відкритою, що не награною, абсолютно вільною.