Членом команди Кернеса, з одного боку, бути легко, тому що це - дійсно команда. І це круто, і класно, тому що ти бачиш результат спільної роботи. З іншого боку, щоб залишатися членом цієї команди потрібно було «пахати» (слово «працювати» у Геннадія Адольфовича було відсутнє).
Якщо ми перебували з ним поруч, то не розуміли, що значить не працювати. Навіть обговорюючи книжку, ми в підсумку переключалися на роботу, а обговорюючи роботу, могли переключитися на фільм, а потім він міг зробити паузу і сказати: «О, я згадав!». І ми знову поверталися до роботи. ВІН був різним, але ВІН був завжди справжнім.