Увечері ми запалимо на своїх підвіконнях свічки й згадаємо мільйони українців, яких забрав Голодомор. Це був удар, спрямований не лише проти людей, а й проти коріння нашої нації - мови, культури, свободи. Знищувалися цілі села, ламалися долі, і біль тих років досі живе в родинних спогадах.
І сьогодні, коли український Харків живе під ударами ворога, ця пам’ять відчувається особливо гостро. Ми добре знаємо, що таке намагання агресора зламати народ. Але знаємо й інше: нас не зламали тоді, не зламають і тепер.
Голодомор - це трагічна історія про те, як українців намагалися позбавити хліба, голосу, права бути собою. І сьогодні ми знову боронимо ці права у підземних школах, лікарнях, «пунктах незламності», волонтерських хабах, на лінії фронту. Свічки на підвіконнях харків’ян означатимуть одне: ми пам’ятаємо, шануємо, тримаємося, не відступаємо.
Ми дякуємо нашим захисникам і захисницям, які щодня оберігають життя міста Харкова та всієї країни. Дякуємо кожному, хто робить усе, аби наблизити справедливий мир. Бо найсильніший спосіб вшанувати пам’ять жертв Голодомору - зберегти країну, яку вони бачили вільною, і не дозволити ворогу знову зазіхнути на наше право бути українцями на рідній землі.